Квітнева віхола.
Квітнева віхола шумить… Квітує білий сад… Та сонце десь поділось вмить І ринув снігопад. Скрутився, знітився ввесь цвіт І заховав лице, Для нього вже скінчився світ… Удар, немов свинцем. А скільки малося надій На сонце, на росу… І ось нівечить лиходій Невидану красу. Січе, лютує заметіль І падає до ніг М’яке пелюстя, наче біль, Й химерний, мокрий сніг.
Додав: Asedo1949 (20.04.2017)
| Автор: © Катерина Чумак.
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1773 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 14
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : ШІ зробив наступну світлину. Цікаво... virchi : Вірш - наче ляпас ілюзіям + про те, що не можна більше ховати голову в пісок, сподіваючись, що буря пройде повз. Час прокидатися означає брати відпов
virchi : Хвеся вийшла чарівною! Найбільше сподобалося, що вона "дуже язиката" і "цілий день дає поради". Це так упізнавано для кішок, які
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА