Квітнева віхола.
Квітнева віхола шумить… Квітує білий сад… Та сонце десь поділось вмить І ринув снігопад. Скрутився, знітився ввесь цвіт І заховав лице, Для нього вже скінчився світ… Удар, немов свинцем. А скільки малося надій На сонце, на росу… І ось нівечить лиходій Невидану красу. Січе, лютує заметіль І падає до ніг М’яке пелюстя, наче біль, Й химерний, мокрий сніг.
Додав: Asedo1949 (20.04.2017)
| Автор: © Катерина Чумак.
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1271 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 14
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.
kraynyuk46 : Гарний Ваш вірш про справжні людські цінності. Дякую.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА