ВУСТОНЬКИ
Вустоньки крихкі,
Наче з порцеляну,
Та хіба такі
Я введу в оману?
Любе все в тобі,
Ти ж про це все знаєш,
Але знаю теж,
Що не покохаєш.
Я ходжу сумний,
Літечко минає,
Чом же соловей
Досі не співає?
Ти в душі моїй,
Наче пісня ллєшся
А назустріч йдеш,
Навіть не всмівхнешся.
Тільки носик свій
Відведеш кирпатий,
Знаю в тебе нрав
Задерекуватий.
Але що той нрав?
Я закрию очі.
Іншої собі
Більше вже схочу.
Тільки зупинись,
Як завжди я мрію,
Дай душі моїй
Крихітку надію.
Хай з твоїх очей
Небо заструмиться,
Щоб сказати міг,
Здраствуй, горделиця!
Та минають дні
І пекельні ночі,
Я живу, хоч так
Жити більш не хочу.
Вустоньки крихкі,
Наче з порцеляну,
Та хіба такі
Я введу в оману?
5-8.08.2017
Додав: вершник (10.07.2017)
| Автор: © Юрій Іванов
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1232 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА