ВУСТОНЬКИ

Вустоньки крихкі,

Наче з порцеляну,

Та хіба такі

Я введу в оману?

Любе все в тобі,

Ти ж про це все знаєш,

Але знаю теж, 

Що  не покохаєш.

Я ходжу сумний,

Літечко минає,

Чом же соловей

Досі не співає?

Ти в душі моїй,

Наче пісня ллєшся

А назустріч йдеш,

Навіть не всмівхнешся.

Тільки носик свій

Відведеш кирпатий,

Знаю в тебе нрав

Задерекуватий.

Але що той нрав?

Я закрию очі.

Іншої собі

Більше вже схочу.

Тільки зупинись,

Як завжди я мрію,

Дай душі моїй

Крихітку надію.

Хай з твоїх очей

Небо заструмиться,

Щоб сказати міг,

Здраствуй, горделиця!

Та минають дні

І пекельні ночі,

Я живу, хоч так

Жити більш не хочу.

Вустоньки крихкі,

Наче з порцеляну,

Та хіба такі

Я введу в оману?

5-8.08.2017