Наша кров

Досить мовчанкою співати.

Діти її не розуміють.

Той хто мовчить, той голос тратить,

І   кров батьків  серця не гріє.

Ні. Вже не буде син боятись

Вітрів яки з півночі  віють.

Нині спроможний він кохати

Те,  що нагадує надію.

Діти готові знов сміятись.

Кругом росте, що батько сіяв.

Вони радіють. З  ними мати!

І  серце б’є. Своя кров гріє.

                    07.06.2009р.