Досить мовчанкою співати.
Діти її не розуміють.
Той хто мовчить, той голос тратить,
І кров батьків серця не гріє.
Ні. Вже не буде син боятись
Вітрів яки з півночі віють.
Нині спроможний він кохати
Те, що нагадує надію.
Діти готові знов сміятись.
Кругом росте, що батько сіяв.
Вони радіють. З ними мати!
І серце б’є. Своя кров гріє.
07.06.2009р.
| 
у Вас 
0
