Не ховай свої чорні думки під біленьку сорочку, Нехай змиє їх вранішня купіль у чистий четвер. Може випаде змога одержати в Бога відстрочку, За рахунками потім платити, але не тепер. Із прадавніх - давен до тепер мудрі вчили мужі: Викинь ніж з під поли, із-за пазухи витягни камінь. Розломи скибку хліба навпіл, І , здавалось, чужі Тобі рідними стануть. І житимуть Авель і Каїн. Це лягає роками, як кільця на древі життя: Який вчинок посієш, такую і жатимеш долю. І тоді доброта заколосить твій шлях, як жита, Що хлюпочуть щороку в безмежному отчому полі. Квітень 2009
|