Не ховай свої чорні думки під біленьку сорочку,
Нехай змиє їх вранішня купіль у чистий четвер.
Може випаде змога одержати в Бога відстрочку,
За рахунками потім платити, але не тепер. Із прадавніх - давен до тепер мудрі вчили мужі:
Викинь ніж з під поли, із-за пазухи витягни камінь.
Розломи скибку хліба навпіл, І , здавалось, чужі
Тобі рідними стануть. І житимуть Авель і Каїн. Це лягає роками, як кільця на древі життя:
Який вчинок посієш, такую і жатимеш долю.
І тоді доброта заколосить твій шлях, як жита,
Що хлюпочуть щороку в безмежному отчому полі. Квітень 2009
| 
та
у Вас 
0
+5
