Пт, 22.11.2024, 12:32
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи потрібен цей модуль
Всего ответов: 355

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про кохання
 

тОБІ У ЧАС РОЗЛУКИ

ТОБІ У ЧАС ПРОЩАННЯ

На прощання нічого мені не сказав,
Лиш обняв, відчуваючи втрату.
… І гримить, і шумить, і вирує вокзал.
Слів немає… То де ж їх узяти?

І нічого не треба мені обіцять,
І просити нічого не треба…
Всі слова зачаїлись, завмерли, мовчать,
То ж я мовчки горнуся до тебе.

Оголошують рейс мій, і серце щемить:
Наша зустріч відходить в минуле.
Хай зупиниться мить, ця розпачлива мить,
Аби чаша гірка нас минула!

До зупинки автобус маршрутний прийшов,
Білий ангел, провісник розлуки,
Й розмикаються кращі на світі з оков –
Твої рідні, довірливі руки.

Всі кудись від’їжджають, до когось спішать,
Їх автобус при вході ковтає…
До твоєї душі прикипіла душа,
Я її силоміць відриваю.

По інерції місце в салоні знайшла,
Рідну постать сльозою туманить.
Серце жадно очима припало до скла,
Щоб іще раз на тебе поглянуть.

Ти - по той бік вікна, я – по цей бік вікна,-
Неминучість розлук барикадна!
На вокзалі лишається постать сумна,
Одинока й така безпорадна!

І останній твій погляд мене проводжа
Аж туди, за межу небокраю…
І шукає душа, і не вірить душа,
Що тебе уже поряд немає…


Додав: Katya (16.06.2009) | Автор: © Катерина Рубан
 
Розміщено на сторінці: Вірші про кохання

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2112 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 9
avatar
1 Did • 14:58, 17.06.2009 [Лінк на твір]
Сильно від А до Я.
Прочитав із насолодою. Вмієте говорити про розтавання з ніжним болем, а так хочеться почути про свілу радість зустрічань.
avatar
2 Katya • 15:10, 17.06.2009 [Лінк на твір]
Дякую, Вікторе! Є і радісне, але його чомусь мало. Напевне тому, що не цінуємо радісні миті у дійсності, а пізніше згадуємо їх з болем
avatar
3 Did • 15:38, 17.06.2009 [Лінк на твір]
Катерино, ну, дуже хочеться побачити яка ви у радості... Надрукуйте!
avatar
4 Katya • 15:43, 17.06.2009 [Лінк на твір]
Обов*язково. Особисто для Вас!
avatar
5 Sofi • 16:38, 17.06.2009 [Лінк на твір]
в кожному слові стільки болю, стільки муки від того, що розлука ось вона.... Те, чого найбільше боїться душа.....ось вона між вами....
І найкращі у світі кайдани - його руки - вже не тримають.... Сильне порівняння! Так ніби із неволі на волю, але ні, не туди, не на ту волю душа хоче....... ось так постать і іде у вічність.........лишаються вірші, від яких хочеться плакати.....

Ви про мене писали..... Бо я й досі часом бачу ту постать.....
дякую Вам!!!!!

avatar
6 Katya • 18:25, 17.06.2009 [Лінк на твір]
Софіє, наберуся сміливості процитувати вам свій вірш, який є девізом для мене.
Не треба власну душу гвалтувати,
Нехай слова народжуються в строк.
Я перед кожним словом винувата,
Бо хибне слово, це як хибний крок.

Це вже затим, неначе лелечата,
З мого гнізда випурхують вірші.
Вони ще тільки пробують літати.
Я їх ще відриваю від душі.

У небі їм ще холодно і лячно.
Вони ще пуп*янки, вони поки що цвіт,
Але якщо над ними хтось заплаче,
То, значить, варто їх пускать на світ.

Якщо вам хотілося плакати, значить вірш майже досяг своєї мети.
А писала я про себе...

avatar
7 COCODE • 21:31, 17.06.2009 [Лінк на твір]
Тут написано про кожного, хто кохав у свому житті. Гарно. Ставлю 5
avatar
8 Did • 00:26, 18.06.2009 [Лінк на твір]
З вашого дозволу
ВОНИ ПІДУТЬ, ЯК ДІТИ, НЕОБАЧНО,
ЯК МИ САМІ ВИХОДИЛИ У СВІТ!
avatar
0
9 spydut • 07:58, 28.08.2021 [Лінк на твір]
у прощанні багато туги і відлякує життя такий день


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz