Моє життя сповите рушниками, Зітканими любов’ю і теплом, Матусі рідної натхненними роками Гаптованими щастям і добром. Ті рушники – Твоя душа, Матусю, Я, наче хліб, загорнутий в любов, І хай я часом черствим видаюся, Прости, Рідненька, це – юнача кров. Твої слова так часто пахнуть житом, Такі правдиві, що впиваються в м’якуш, Ти кожним днем навчаєш мене жити Й примушуєш почути голос душ. Духмяний хліб готовий вже до столу, Та рушники, хай вічно з ним лежать, Матусю рідна, будь завжди здорова, Бо будеш Ти, і буде благодать!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді
у Вас 
0
