А молодість свою мені все ж дуже жаль,
Хоч не буває там не досвіду не знань,
У молодих енергія – гірська ріка,
На берегах наївності у майбуття.
Мені, буває, жаль отих простих людей,
Які не розуміють нащо це життя,
Мрійливо заглядають у прийдешній день,-
не буде ідеалу в світі допуття.
Багатий, бідний…У цих буднях, як завждѝ,
Один лиш мудрий, а кругом бездарні пні,
Оті загинуть, щоб були ті кращі дні,
Життя будуєм, бо все ж треба так як всі…
Що буде далі? – Далі, як завжди ̀̀…
Лютий 2018 рік.
Ірина Пшиченко
| 
у Вас 
0
