Позгортали свої рушники заметілі,
Від яскравого сонця примружився день,
Та весна все не дійде - вона на весіллі,
Серед квітів, кохання співає пісень.
Почекайте її - вона зайнята дуже:
Нареченій у коси проміння впліта,
Прикраша квіточками закохані душі,
І мозаїку щастя теплом виклада.
Почекайте весну, бо вона з короваєм,
Запашним, українським у РАЦСі стоїть
І обрядом весільним дві долі єднає,
Це засвідчують сонце і радісна мить.
- Ти дружина моя...
І обручки сіяють.
- Чоловік мій... Коханий...
Їм келих вина
Аж по вінця, п,янкого, обом наливає
І вінча перед Богом прийдешня весна.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
