Кожен начальник – ворог,
Гнітить твою свободу,
Тож у душі ти – порох,
Що каламутить воду.
Тож у душі рокочеш
Вибухом і грозою,
А в кабінет ускочиш –
І похиливсь травою.
Гляне начальник – цяця,
Друг, що рідніший брата,
Знав би, яка ж то праця –
Вовка в траві ховати.
Котрий свободи збувся
Й статусу прагне – ворог,
Щоб перед ним хтось гнувся,
В травах сховавши порох.
Ворогом бути добре,
Ліпше, аніж травою,
Знаючи, що хоробрі
Всі лиш перед собою.
Думка шукає броду,
Гріється, як паяльник,
Прагне знайти свободу
Через звання – начальник.
Тільки так світ вже склався,
Й вітер про те нам свище,
Як би ти не здіймався,
Завжди хтось буде вище.
Тож запеклися сльози
В серці, неначе порох,
І вибухають грози:
- Кожен начальник – ворог.
|