Учитель
Я знову тут -- під обстрілом очей.
Стіл, крісло,дошка,
крейди біла грудка...
Спинити час, що так злітає прудко
нікому не вдалося ще.
У цих очах -- мовчазне запитання --
який ти, світе. що ти нам несеш?
Вони вже не дитячі, але все ж...
Життя для них ще на світанні.
У крейди на кінці освітню сутність
посіємо на дошки рівне поле,
щоб запліднилося школярство смаглочоле
насінням перемог майбутніх.
Ще буде все -- поразок гіркота,
лукавих друзів метушня зрадлива
і свято щире, як весняна злива,
уквітчане словами привітань.
Ще у дорослість продзвенить дзвінок,
життя відкриє день уроком новим:
" Домашнє завдання. то не готовий?"
Важлива річ --цей перший крок!
Додав: vyacheslav1945 (03.12.2019)
| Автор: © В'ячеслав Семенко
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА