Учитель
Я знову тут -- під обстрілом очей.
Стіл, крісло,дошка,
крейди біла грудка...
Спинити час, що так злітає прудко
нікому не вдалося ще.
У цих очах -- мовчазне запитання --
який ти, світе. що ти нам несеш?
Вони вже не дитячі, але все ж...
Життя для них ще на світанні.
У крейди на кінці освітню сутність
посіємо на дошки рівне поле,
щоб запліднилося школярство смаглочоле
насінням перемог майбутніх.
Ще буде все -- поразок гіркота,
лукавих друзів метушня зрадлива
і свято щире, як весняна злива,
уквітчане словами привітань.
Ще у дорослість продзвенить дзвінок,
життя відкриє день уроком новим:
" Домашнє завдання. то не готовий?"
Важлива річ --цей перший крок!
Додав: vyacheslav1945 (03.12.2019)
| Автор: © В'ячеслав Семенко
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА