У давнину цвіли знання,
а нині думають: "бридня!";
скарби наук були в ціні,
тепер же - потяг до гульні.
І в юнаках із пелюшок
росте відраза до книжок;
сторінки ще не прочитав,
а каже, що усе пізнав.
Давно минули ті віки,
коли старі ученики,
провчившись дев'яносто літ,
тоді лиш просвіщали світ.
А нині хлопчаків юрма,
позбувшися наук ярма,
усіх повчає залюбки,
сліпців провадять сліпаки,
безпері пурхають пташки,
брунельки* збуджують кишки,
танцюють по шляхах бички,
ціпами б'ються вояки.
І ось уже в шинку Грицько
провадить диспути, хвалько;
а дріб'язковий Єроним
клянеться грошиком старим;
і Авґустин із паляниць**,
і Бенедикт із печериць
велику роблять таїну,
зате кричать про свіжину.
Марії спокій вже обрид,
а Марті клопіт остогид;
утроба Лії без дітей,
в Рахілі - кисляки з очей.
Катон суворий що прорік,
те стало гаслом пиятик,
а блиск Лукреції чеснот
вінчає ницість соромот.
Що рід колишній зневажав,
те нинішній на герб узяв;
тверде зробилося крихким,
глибоке змінено мілким,
чесноту - нахилом гидким,
діяння - празником п'янким;
і все на світі зі своїх
належних збочило доріг.
Муж мудрий хай це все узрить,
очистить серце й освятить,
щоб із вогнем на голові
даремно не взивав: "Равві!";
коли Суддя вже вирок дав,
перегляду не буде справ.
* - B(P)runella vulgaris (суховершки звичайні). Віддавна використовувалися як в'яжучий засіб, отже рядок є навмисною недоладністю, як і два попередніх і наступних. Водночас "brunelli" є посиланням на осла Bru(ur)nellus'а, головного персонажа вельми популярної у Середньовіччі латинської поеми "Speculum stultorum" ("Дзеркало дурнів") анґло-нормандського поета-сатирика Nigellus de Longchamps (він же Nigel(lus) Wir(t)eker). В такому разі рядок слід розуміти як "осли намагаються грати на музичних інструментах" ("chorda" означає і кишку, і зроблену з неї струну).
** - сенс цього й 11 наступних рядків полягає в тому, що все на світі переплуталося: монахи пошепки розмовляють про пісну їжу, але кричать про м'ясо; вдача Марії та Марти, сестер Лазаря, протилежна тому, що описано в Євангелії (від Луки, 10:38-42, та від Івана, 11:20); Лія бездітна, а Рахіль слабує на очі, тоді як насправді було навпаки (Книга Буття, 29:17 і 31); Катони Старший і Молодший та Лукреція протягом віків вважалися уособленнями чеснот і моральної непохитности.
Ориґінал:
Florebat olim studium,
nunc vertitur in tedium;
iam scire diu viguit,
sed ludere prevaluit.
iam pueris astutia
contingit ante tempora,
qui per malivolentiam
excludunt sapientiam.
sed retro actis seculis
vix licuit discipulis
tandem nonagenarium
quiescere post studium.
at nunc decennes pueri
decusso iugo liberi
se nunc magistros iactitant,
ceci cecos precipitant,
implumes aves volitant,
brunelli chordas incitant,
boves in aula salitant,
stive precones militant.
in taberna Gregorius
iam disputat inglorius;
severitas Ieronymi
partem causatur obuli;
Augustinus de segete,
Benedictus de vegete
sunt colloquentes clanculo
et ad macellum sedulo.
Mariam gravat sessio,
nec Marthe placet actio;
iam Lie venter sterilis,
Rachel lippescit oculis.
Catonis iam rigiditas
convertitur ad ganeas,
et castitas Lucretie
turpi servit lascivie.
quod prior etas respuit,
iam nunc latius claruit;
iam calidum in frigidum
et humidum in aridum,
virtus migrat in vitium,
opus transit in otium;
nunc cuncte res a debita
exorbitantur semita.
vir prudens hoc consideret,
cor mundet et exoneret,
ne frustra dicat "Domine!"
in ultimo examine;
quem iudex tunc arguerit,
appellare non poterit.
Що в нас було наукою, те нинi стало мукою - усе занапастилося, розвагами змiнилося. Школяр iде на хитрощi, його долають лiнощi, вiд книг вiн одвертається i мудростi цурається. Не так було в минулому, яке давно забули ми: тодi ми не лiнилися - до сивини училися. А нинi й не дивуємось, коли частенько чуємо, що вчителi теперiшнi - пташата неоперенi. Слiпих ведуть слiпенькiї, осли на лiрi бренькають, бики в палаци пхаються, хлопи на герць збираються, З шинкiв уже Григорiї зробили консисторiї, Iєронiми згiдливi тепер для запобiгливих, I Бенедикт за чарками цiкавиться вiвчарками, i Августин розводиться про те, що в полi родиться. Рахiль стає незрячою, а Марфа - преледачою, Марiя - метушливою, а Лiя - та цнотливою! Вiд честi вiдмахнулися, сумлiння геть позбулися - i став Катон п'яницею, Лукрецiя - блудницею. Чого колись цуралися, жаданим нинi сталося, спекота стала холодом, важкий пересит - голодом, дурні - уже пророками, чесноти вci - пороками, усе перемiнилося, з дорiг належних збилося. Розумний хай замислиться i вiд грiхiв очиститься, щоб не благати "змилуйся!" на тiм страшнiм Судилищi, а Дня того лякається - хто винним почувається.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")