Колодій – примирень час,
То ж нехай частує нас
В кожнім серці та душі,
Щоб співали солов’ї…
Зимонько не злись, не вій –
Припини вже заметіль,
Бо наш рідний Колодій
Для Весни варить кисіль.
Не «блєни с ікрой і маслом»,
А вареники прекрасні –
З сиром, вишнею в сметані,
Хлопці щоб були ласкаві.
Бо ж магічні «колодки»
Всі дівчата вповивають,
В бісер з шовком розшивають,
Для коханих замовляють…
Чарівник наш Колодій,
Здійснювач дівочих мрій,
Що до серця прив’язали,
В квіти «колодки» убрали…
Сум запивши кисілем,
Й на Великдень парубки
Від коханих «колодки»,
Вмить замінять крашанки…
То ж співаймо всі пісень
Про новий весняний день,
Зиму проведім далеко,
Не лякала щоб Лелеку.
Бо прийде Великдень скоро
Забурлить весіль пора…
Й не одна щаслива пара,
Щоб дитинку вповила…
В Колодій просім прощення
В друзів, близьких та рідні,
Бо для цього час цей справді,
А не для гулянь й блінів…
Приберімо смуток в душах
Сім’ї разом всі зберім –
Час Великий Піст зустріти,
Й спокій й мир щоб був усім…
#поезія_Іванна_Осос
12.02.2020
| 
у Вас 
0
