Я осінь заплела собі в волосся, В очі ввібрала зелені лісів, Пісні наповнила пташиним відголоссям, І спокою ввібрала від землі… Я ніжною осінньою сльозою Зігріюсь і розтану на губах. Я так давно сумую за тобою… І серце так тріпоче, як пташка у руках. Я не пізнала ніжності твоєї І не зігріта рук твоїх теплом… Між нами завжди люди і проблеми І гріє душу лиш моя любов. Таку її дарує Світ не часто… Терпінням, спокоєм укріплює її І розфарбовує її щоденним щастям І мріями про тебе, що в мені… Теплом моя душа стирає тугу… Зневіру зцілює моя любов… Я вірю скоро час настане другий І ти писатимеш вже серцем про любов… Я осінь попрошу думки хай змиє Довіри я прохатиму в Творця… Хай втіляться мої найкращі мрії Любов моя хай творить майбуття!!!
Дякую! вчитимусь більше уваги приділяти формі)) все приходить з досвідом.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
