Я осінь заплела собі в волосся, В очі ввібрала зелені лісів, Пісні наповнила пташиним відголоссям, І спокою ввібрала від землі… Я ніжною осінньою сльозою Зігріюсь і розтану на губах. Я так давно сумую за тобою… І серце так тріпоче, як пташка у руках. Я не пізнала ніжності твоєї І не зігріта рук твоїх теплом… Між нами завжди люди і проблеми І гріє душу лиш моя любов. Таку її дарує Світ не часто… Терпінням, спокоєм укріплює її І розфарбовує її щоденним щастям І мріями про тебе, що в мені… Теплом моя душа стирає тугу… Зневіру зцілює моя любов… Я вірю скоро час настане другий І ти писатимеш вже серцем про любов… Я осінь попрошу думки хай змиє Довіри я прохатиму в Творця… Хай втіляться мої найкращі мрії Любов моя хай творить майбуття!!!
Дякую! вчитимусь більше уваги приділяти формі)) все приходить з досвідом.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
