Уперше у житті мені бракує слів… Якісь думки не ті, усе якесь напів… Без таїнства торкань, без ніжності розмов, Лиш океан чекань, але я хочу знов… Немовби приворот, я вибухаю враз, Собі шепчу: «От-от…», вона: «Розсудить час…» Майне і знову в даль, стою, дивлюсь у слід… Цілунок крізь вуаль гарячий, наче лід… Чарує милий сміх і голосом п’янить… Тримає біля ніг, щодня всього на мить… Захоплення і страх, між ейфорії – струм, А враз цей «синій птах» моїх ілюзій глум?… Не вмію півлюбить, нема півпочуття, Від запитань рябить збентежене життя… Я вию до небес, душевний вовчий спів… Рве горло щастя стрес, але бракує слів…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
