1. Лист онука до діда Пише внук до діда з Києва листа, Що навчатись в вузі штука не проста. Курсові роботи, заліки, хвости, Що тягар науки не може нести. Важкі дисципліни, та не в тому річ - Їсти дуже хоче кожен день і ніч. «То ж пишу, дідусю, тобі не з проста Пожалій хоч трохи мого живота. Пошукай в коморі та в бодні на дні Харчів різних вишли посилку мені. Сухарів не думай висилати ти. А побільше сала і масла клади. Якщо не поможеш, любий мій дідусь, Мабуть в гуртожитку я тут і загнусь. Не бачити більше рідного села» - До чого студента наука довела. 2. Лист діда до онука Висилаю я посилку так як ти мене просив. Віднесе сусід на пошту бо я вже не маю сил. Хочу тобі порадити, щоб ти гарно вчився, Часу марно щоб не тратив, щоб не волочився За дівками з гуртожитку, а також міськими, Обходився стосунками із ними людськими. Без освіти нині дуже трудно в світі жити, Бо прийдеться все фізично і важко робити. Праця є просто фізична, є інтелектуальна. Для фізичної годиться наука загальна. Творча праця в письменника, співака, митця, Інженера, науковця, навіть продавця - Бо треба думати й гадать, як його урвати собі кусень: чи обважить, чи обрахувати? Важка праця в тракториста, та і в комбайнера, Але вони заробляють не менш інженера. Важко трактор запустити в мороз, в непогоду. А як в полі поламався і нема народу, Щоб тобі хтось допоміг, лиш Бог допоможе. Як то важко, щоб ти знав, не приведи Боже. І не так то воно легко малий бізнес мати, Як не маєш – мусиш в когось в наймах працювати. Стоятимеш чи на ринку, чи біля намету, Продаючи дрижаки, жуючи котлету, Або хотдог чи гамбургер, аж ніяк не суші, Зігріватись горілкою чи кавою мусиш. І таксистом не весело, завжди можуть вбити Та й машину треба мати і права купити. Якщо матимеш освіту, дві, а може три, то До всіх різних тих посад вже шлях буде відкрито. Можеш стати адвокатом чи може суддею. Будеш тоді мати низку різних привілеїв. Інспектором податковим - житимеш не гірше А ніж офіцер таможні, а може ще й ліпше. Якщо станеш чиновником хоч би й не великим, Коли б тільки «дозволять» щось, або щось «ділити», То ж матимеш хабарі та різнії «відкати» - Не потрібно буде жінці й тещі працювати. Але тут потрібно чітко про те пам’ятати, Що «табличку ділення» не можна забувати. То ж нехай тебе не мучить те , що совість зветься Бо в країні Україні так давно ведеться, Що всі беруть хто що зможе, що дає посада То те й тягне все державне. (Тягне все і Рада). Той трубу, той газ, той нафту, інші землю й ріки То ж всі беруть. Не беруть лиш безрукі каліки. Лікарем теж не погано. Щоб здоровим стати Все винесуть хворі люди із своєї хати Та й лікарю віддадуть. Що йому зарплата? Як бере він хабара від батька і брата. А найліпше було б в Раді депутатом стати - Мав би гарную платню та й привілей багато. Головна ж із привілей всіх – зразу й не вгадаєш: Ти ні за що й ні перед ким не відповідаєш. І робить – ніщо не треба, треба лиш кричати, Що погана нині влада й кнопки натискати Коли скаже тобі старший, або дасть відмашку Той, що чинно очолює фракцію-компашку. Дадуть тобі «мерседеса» й водія до нього, Охоронців, щоб не вкрав хто придурка такого Ще й квартиру отримаєш й прописку столичну, А що ж, треба шанувати особу величну. Помічників головастих з півдюжини маєш. Вони тобі все напишуть, а ти зачитаєш На трибуні, або з місця мов усе це знаєш. Нехай думають виборці, що ти за них дбаєш Вдень покрутишся у залі, хай камери бачать Як народні депутати на народ батрачать. Увечері з красунею, не вдома ж зостатись, Підеш кудись на витрішки, щоб похизуватись Годинником з діамантом, костюмом Версачі Нові мешти показати. А як же іначе? Ти тепер уже «еліта», простим недосяжний, Тому мусиш мати вигляд вельми епатажний. Ото ж вчися, мій онуче, гарно і понад усе Бо зостанешся ти дурнем, а я твоїм дідусем. Писано 22.05.2009р.
|