Лягає дощ на зщерблений асфальт,
Тікає кішка від вологи в хату,
Й так хочеться цю вічність обійняти,
І відвернути від життєвих втрат.
Але чомусь за час не заплатить,
Й не повернути втрачені години,
Напевно й я рахуючи лиш днини
Забув, що цінувати треба мить.
А час ішов, годинник рахував,
Стиравши пил на старім циферблаті,
І перед тим, як знов лягти спати,
Я вибіг в поле і у вись дививсь,
Як небосхилом полум’я горить –
Багряне сонце завтрашнього світу,
Куди ж ці очі швидше відхилити,
І на секунду вічність зупинить,
І цінувати, цінувати мить.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
