Бідаха Лісоруб, важелезний на спині
Несучи оберемок галуззя та літ,
Похилившися, брів, стогнав і кляв цей світ,
Прилягти лиш бажав у темненькій хатині.
Знесилений вкрай, він спиняє враз ходу,
З пліч скидає тягар, міркує про біду.
Чи прожив хоч би днину він колись у щасті?!
Хто бідніший, ніж він, на грудочці кулястій?!
Голоднеча незрідка, спочинку нема.
Дружина, гурт дітей, податкова тюрма,
Лихвар бридкий, сеньйор мерзенний
Зліпили з нього образ страждань достеменний.
Закликає він Смерть, вона й рада прийти
І питає: "Що тут узяти?"
Він же каже їй: "Помогти
Прошу Вас, Пані, цей хмизок на горб завдати".
Смерть - привабливий кінець;
Та стіймо, хоч як ведеться!
Вже ліпше страдник, як мрець:
Це гасло мужнім дається!
Ориґінал:
Un pauvre Bûcheron tout couvert de ramée,
Sous le faix du fagot aussi bien que des ans
Gémissant et courbé marchait à pas pesants,
Et tâchait de gagner sa chaumine enfumée.
Enfin, n'en pouvant plus d'effort et de douleur,
Il met bas son fagot, il songe à son malheur.
Quel plaisir a-t-il eu depuis qu'il est au monde ?
En est-il un plus pauvre en la machine ronde ?
Point de pain quelquefois, et jamais de repos.
Sa femme, ses enfants, les soldats, les impôts,
Le créancier, et la corvée
Lui font d'un malheureux la peinture achevée.
Il appelle la Mort, elle vient sans tarder,
Lui demande ce qu'il faut faire
C'est, dit-il, afin de m'aider
A recharger ce bois ; tu ne tarderas guère.
Le trépas vient tout guérir ;
Mais ne bougeons d'où nous sommes.
Plutôt souffrir que mourir,
C'est la devise des hommes.
P.S. Ля Фонтен запозичив сюжет байки, природно, в Езопа. Першоджерело мало приблизно такий вигляд (приблизно, бо, як відомо, ориґінальні езопові тексти не збереглися, і ми маємо лише набагато пізніші переспіви та перекази; нижченаведений текст є реконструкцією французького геленіста Еміля Шамбрі, вид. 1927 р.):
Γέρων ποτὲ ξύλα κόψας καὶ ταῦτα φέρων πολλὴν ὁδὸν ἐβάδιζε. Διὰ δὲ τὸν κόπον τῆς ὁδοῦ ἀποθέμενος τὸ φορτίον τὸν Θάνατον ἐπεκαλεῖτο. Τοῦ δὲ Θανάτου φανέντος καὶ πυθομένου δι’ ἣν αἰτίαν αὐτὸν παρακαλεῖται, ὁ γέρων ἔφη· «Ἵνα τὸ φορτίον ἄρῃς.»
Ὁ μῦθος δηλοῖ ὅτι πᾶς ἄνθρωπος φιλόζωος, [ἐν τῷ βίῳ] κἂν δυστυχῇ.
Мій переклад:
Якось Старий, нарубавши дрів і несучи їх, пройшов довгий шлях. Через труднощі дороги, скинувши тягар, він заклика́в Смерть. Коли Смерть з'явилася і запитала, з якої причини він кличе її, Старий мовив: "Щоб ти підняла ношу".
Оповідка показує, що кожна людина любить життя, навіть коли воно нещасне.
Ілюстрації цього сюжету:
Жан-Франсуа Мілє (Millet) (1858-1859 р.р.)
Поль Гюстав Доре (1876 р.)
Лєон Оґюстен Лєрміт (1893 р.)
|
у Вас 
1
