Пробую зрозуміти святість батьківської хати, якої не бачив, про яку так солодко говорили мої тато коли дитиною я був. Вони брали мене на коліна і починали говорити тихим голосом, а словами солодкими, зрозумілими для мене, як дитини. Входили пам’яттю в час свого дитинства і висловлювали мені минуле своє і родини. Вливали мені любов до рідного, яке в них живим було завжди. А вони говорити вміли. І говорили, як садили сад на підгір’ю своєї ниви, як щепили принесених з лісу дичках яблуні і груші… Коли про це говорили, їхніми лицями потоком сльози плили. Боже, як вони любили свій рідний Улюч – село, яке з димом пішло. Саджений ним сад здичів, давно заростає бур’яном. Цю свою любов до всього, що рідне защепили і в моїй, тоді ще дитячій душі, як згадані вище щепи в саду. Защеплена ними любов вростає весь час в моє життя, в життя моїх синів, і я є впевнений, що і внуки мої нею жити будуть. Так до мене, як до маленької дитини кажуть тоді: - Ти сину послухай історію свого тата, родини, села. Села вже немає. Пішло воно з димом, як кадильна святість у вічність, в яку незабаром піде моя душа. Добре, що тоді не взяли у мене життя. Знай, що працював я у Франції дуже багато. Там заробив гроші, привіз їх і поставив хату. Бляхою покрив. Я тішився зі своєї хати як мала дитина з подарованої іграшки. Раптом бачив, як хату спіймав вогонь і дим, і влітав у небо. То брат християнин нам хату спалив… Роки спішать скоро, наче вода Сяном, коли сніги тануть в весняну пору. Ті люди, що знали тата, кажуть, він нікому не був ворог. Він чесний християнин. Прогнаний з рідного Надсяння в чужину... За що? Чому? Кажуть, Акція Вісла в чужину прогнала тата, мене і родину з рідної землі, щоб там між чужими тихо пропадали. Без віри і мови. Щоб з часом ми стали німі…
Я з ними жити буду. Вони в моїй душі. Буває, рвуться груди коли сумно мені. А з часом біль минає як роки в чужині. Скільки їх ще? Не знаю. То Бог нам пише дні... З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Тяжкі спогади... В ту пору багато постраждало людей нізащо, ні про що, але життя не стоїть на місці, виростають сини, дочки і внуки, які узнають правду від своїх рідних, і вони вже по-іншому дивляться на правителів світу цього. З повагою.
Дуже дякую Вам, Пані Катерино за Ваш мудрий вислів. Я весь час пробую все те що знаю вилити на сторінках своєї історії. Мож це помож нашим нащадкам зрозуміти наше болюче минуле. Будьмо, Пані Катерино з Богом на істричній дорозі. З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
