ВДИХАЮЧИ ОСІННІЙ АРОМАТ Вдихаючи осінній аромат, Життям пройду багряно-переспілим, Де без надрозкоші та золотих палат, Не на віки душа поєднана із тілом…
Молюся на тернистому шляху, Свій вік вкладаючи в років покоси, Не маю навіть перед вічністю страху, Допоки йду життям в осінні роси…
Кохати, мабуть, розучилася давно, Йду навмання за ритмом свого серця, В майбутнє доки не закрилося вікно, Та сподівань нових не висохли озерця…
Співає потайки нову мелодію душа, Таку реальну, з співом-переспівом, Якщо за нею вже не буде й ні гроша, Не здатна, щоб звінчатися із гнівом…
Вдихаючи осінній аромат, Надію маю на звучні іще веснянки, Життя зостався геть маленький шмат, Який завершу, мабуть, в ролі полонянки…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
