ВДИХАЮЧИ ОСІННІЙ АРОМАТ Вдихаючи осінній аромат, Життям пройду багряно-переспілим, Де без надрозкоші та золотих палат, Не на віки душа поєднана із тілом…
Молюся на тернистому шляху, Свій вік вкладаючи в років покоси, Не маю навіть перед вічністю страху, Допоки йду життям в осінні роси…
Кохати, мабуть, розучилася давно, Йду навмання за ритмом свого серця, В майбутнє доки не закрилося вікно, Та сподівань нових не висохли озерця…
Співає потайки нову мелодію душа, Таку реальну, з співом-переспівом, Якщо за нею вже не буде й ні гроша, Не здатна, щоб звінчатися із гнівом…
Вдихаючи осінній аромат, Надію маю на звучні іще веснянки, Життя зостався геть маленький шмат, Який завершу, мабуть, в ролі полонянки…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
