Сьогодні я освідчився свічі, Тендітному у темені тремтінню, Вона, як мрія, жевріла вночі, Вона кохала, мовчки, поряд, тінню… І кожен подих вловлювала мій… І з теплотою ніжно колихалась… Мов тихо шепотіла: «Не посмій, Порушити ідилію», - кохалась… Я упритул, вдивляючись у блиск, Горів і сам, вона палахкотіла, Стікав від жару по долонях віск, Вона згасати довго не хотіла… Мов неповторна нота скрипалю, Мені та свічка мариться щоночі, Її я завтра знову запалю, Її вогню я хочу очі в очі…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
