І ти також зустрінеш серця зраду... Ядом напоїть рідний, милий погляд... Так принесе у Всесвіт рівновагу... Залишить попіл і нетлінний спогад... Як зрадив вірність, вірним будеш довго... І там, ти вірність сам свою загубиш... Бажань своїх на смак пізнаєш повно... А потім, що любив, на вік забудеш... Як біль завдав... Жагу свою відчуєш... Палатимеш у власних почуттях... Аж поки ницість від коханої відчуєш... Що зраджений... І в серці своїм жах... Принизив любляче? Сам станеш на коліна і проклинатимеш свою гординю... Бо та, яку в Богині сам возвисив... Розтопче щастя в гіркоті полину... Скажеш чому? Спитаєш Бога защо? І може лиш тоді урок засвоїш... І зрозумієш чужу душу нащось, ту що завдав колись безмежно болю...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
