І ти також зустрінеш серця зраду... Ядом напоїть рідний, милий погляд... Так принесе у Всесвіт рівновагу... Залишить попіл і нетлінний спогад... Як зрадив вірність, вірним будеш довго... І там, ти вірність сам свою загубиш... Бажань своїх на смак пізнаєш повно... А потім, що любив, на вік забудеш... Як біль завдав... Жагу свою відчуєш... Палатимеш у власних почуттях... Аж поки ницість від коханої відчуєш... Що зраджений... І в серці своїм жах... Принизив любляче? Сам станеш на коліна і проклинатимеш свою гординю... Бо та, яку в Богині сам возвисив... Розтопче щастя в гіркоті полину... Скажеш чому? Спитаєш Бога защо? І може лиш тоді урок засвоїш... І зрозумієш чужу душу нащось, ту що завдав колись безмежно болю...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Це зізнання у пристрасті, що торкається глибин душі. Але розуміємо, що відповіді на "і впевнено знати, що хочеш взаємно мене обіймати" поки немає...
virchi: Пронизливий вірш про жахи нічної атаки, що розкриває глибину травми людей, їхню лють на російського фашиста-окупанта-ката та значимість Києва як серця нації, яке ворог намагається вбити.
virchi: Відчувається, що питання не повсякденне - обставини змушують думати про від'їзд. Але серце кричить проти. про тих, хто навіть у найважчі часи не може покинути Батьківщину. Така вірність зем
у Вас 
0
