Один лиш крок розділяє нас від знання Туманом стелиться дорога дива Така проста мелодія твого життя А ти блукаєш в пошуках чорнила Одне п’ятно зникатиме в журбі щодня Описуючи те що наболіло Та відкриваючи в собі чужі серця Ти бачитимеш що в очах горіло Одне перо одна любов не відплила Залишила чомусь не слід у небі А проліски у серці ніжно берегла І тихо шепотіла про лілеї Почуй той шепіт і до неї доторкнись Усі питання зникнуть в нас без сліду Я так хотіла хочу вірю що колись У силі знайдеться початок діла Знайду в собі утрачену п’янку сльозу Забуду тих, кого не забуваю Прийму в обійми вітер й сонце на ходу Щоб пам’ятати як тебе кохаю Ти відданий мені я віддана тобі Це поки-що слова та душі знають Що прийде час і ми відчуємо в собі Що крок один і всі його чекають 14. 06. – 2006
|