Один лиш крок розділяє нас від знання
Туманом стелиться дорога дива
Така проста мелодія твого життя
А ти блукаєш в пошуках чорнила Одне п’ятно зникатиме в журбі щодня
Описуючи те що наболіло
Та відкриваючи в собі чужі серця
Ти бачитимеш що в очах горіло Одне перо одна любов не відплила
Залишила чомусь не слід у небі
А проліски у серці ніжно берегла
І тихо шепотіла про лілеї Почуй той шепіт і до неї доторкнись
Усі питання зникнуть в нас без сліду
Я так хотіла хочу вірю що колись
У силі знайдеться початок діла Знайду в собі утрачену п’янку сльозу
Забуду тих, кого не забуваю
Прийму в обійми вітер й сонце на ходу
Щоб пам’ятати як тебе кохаю Ти відданий мені я віддана тобі
Це поки-що слова та душі знають
Що прийде час і ми відчуємо в собі
Що крок один і всі його чекають 14. 06. – 2006
| 
у Вас 
0
