Тук-тук... ( або плач ангела) Тук-тук... Ви чуєте, як серце б`ється? Хоч ангельське, та сповнене журби, Від того, що от-от іще одна зоря зірветься, Й полине в нікуди... Тук-тук... Воно печаллю обізветься, Бо десь під натиском безбожої юрби, От-от іще одна душа спіткнеться, І стане враз німіша від слюди... Тук-тук... Ви чуєте, як ваше серце б`ється? Хоч і людське, та як лоза весняної верби, В шуканні, до любові вгору в`ється, Мов пагінець лози у прагненні води... Тук-тук... Чому ж воно у вас таке обманне, І протирічить в єстві саме собі? Скоріш повірить в те, що безталанне, Ніж довіриться,о Господи, тобі... Тук-тук...
|