Тук-тук... ( або плач ангела)

Тук-тук...
Ви чуєте, як серце б`ється?
Хоч ангельське, та сповнене журби,
Від того, що от-от іще одна зоря зірветься,
Й полине в нікуди...
Тук-тук...
Воно печаллю обізветься,
Бо десь під натиском безбожої юрби,
От-от іще одна душа спіткнеться,
І стане враз німіша від слюди...
Тук-тук...
Ви чуєте, як ваше серце б`ється?
Хоч і людське, та як лоза весняної верби,
В шуканні, до любові вгору в`ється,
Мов пагінець лози у прагненні води...
Тук-тук...
Чому ж воно у вас таке обманне,
І протирічить в єстві саме собі?
Скоріш повірить в те, що безталанне,
Ніж довіриться,о Господи, тобі...
Тук-тук...