Данилови рекъшоу . не лѣпо есть держати нашее ѡтчинъı . крижевникомь Тепличемь. рекомъıмь . Соломоничемь . и поидоста на нѣ в силѣ тѧжьцѣ . приаста град. мсца марта старѣишиноу ихъ Броуна ӕша . и во изоимаша . и возъвратисѧ Володимѣръ Галицько-Волинський літопис (Іпатіївський список, ХІІІ ст.) Лати сталеві, гострі списи, На білих туніках мечі і хрести – Рицарське військо рушає в похід: Орден Тевтонський прямує на Схід. Місто над Бугом – добрий почин – Штурмом захоплено Дорогичин. Конрад з Мазовії – тевтонський васал – Гордий, що руську фортецю здолав. Древнє Підляшшя – Руська земля: Віднині це вотчина «війська Христа». Хай начуваються єретики: Для них хрестоносці вогонь принесли. Крові потоки, стогін людський – Несуть окупанти порядок новий. Хто захистить православних слов’ян – Нещасних беззбройних міщан і селян? Плаче Підляшшя гіркими слізьми: «Де ви, славетні руські князі?» Плачуть малеча, старі і жінки – Ждуть порятунку від руських полків? Звістка тривожна в Галич летить. Там на престолі Данило сидить. Воїн хоробрий і мудрий політик, Він хрестоносців здатен розбити. В день березневий лід рве мости – Стали у полі червлені щити На землю Підляську гордо ввійшли Галицьке військо й волинські полки. Став проти них із раттю в залізі Бруно – магістр суворий і грізний: «Бійтесь, слов’яни! Наші списи Знищать слабенькі ваші полки!» Довго тривала битва гаряча, Та все ж усміхнулась Данилу удача Рицарське військо розбите до скону, Бруно до руського втрапив полону. Радіють Підляшшя, і Галич, й Волинь: Звільнено гордий Дорогичин . Впиши, літописцю, в свої сторінки Руськую славу - хай гримить на віки! Івано-Франківськ листопад 2009р. – січень 2010р.
|