Дивно те, що це відбулося зі мною,
Мій світ був таким просторим і простим,
Та лиш одна мить, пов’язана з тобою,
І здалося, що разом ми світ новий створим. Нас поєднала спрага до життя,
Любов до фото і взаємність почуттів,
Здавалося, що ти сенс мого життя,
Здавалося, що мене нема, я полетів. Та щастя не могло тривати вічно,
Тож сказала ти нестерпні ті слова,
І все закінчилось для мене так трагічно,
Замовкло серце і пожовкла вся трава. Я довго думав над усім, що ти сказала,
Шукав там зміст, шукав причину,
Душа моя, від болю тоді, так страждала,
Та зрозумів від усього лиш частину. Та зараз це вже значення немає,
Зникає сенс, зникають почуття,
Але щось, всетаки, мене тримає,
Не дає жити й не дає вступити в небуття. Це щось нажаль коханням зветься,
Воно живе в середині, у серці,
Щоб жити, нам вбити його прийдеться,
І будемо обоє ми живі мерці...
| 
у Вас 
0
