Нд, 24.11.2024, 07:35
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Ваша стать:
Всего ответов: 493

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про кохання
 

Живі мерці

Дивно те, що це відбулося зі мною,
Мій світ був таким просторим і простим,
Та лиш одна мить, пов’язана з тобою,
І здалося, що разом ми світ новий створим.

Нас поєднала спрага до життя,
Любов до фото і взаємність почуттів,
Здавалося, що ти сенс мого життя,
Здавалося, що мене нема, я полетів.

Та щастя не могло тривати вічно,
Тож сказала ти нестерпні ті слова,
І все закінчилось для мене так трагічно,
Замовкло серце і пожовкла вся трава.

Я довго думав над усім, що ти сказала,
Шукав там зміст, шукав причину,
Душа моя, від болю тоді, так страждала,
Та зрозумів від усього лиш частину.

Та зараз це вже значення немає,
Зникає сенс, зникають почуття,
Але щось, всетаки, мене тримає,
Не дає жити й не дає вступити в небуття.

Це щось нажаль коханням зветься,
Воно живе в середині, у серці,
Щоб жити, нам вбити його прийдеться,
І будемо обоє ми живі мерці...


Додав: George (20.01.2010) | Автор: © Юрій Заверюха
 
Розміщено на сторінці: Вірші про кохання

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1693 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
avatar
1 Did • 09:01, 23.01.2010 [Лінк на твір]
У заметілі думок і почуттів не побачив головного - ідеї вірша.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz