До тебе слово, Україно: Прийми обійми Бога-Сина! За тебе проливав Він кров, Для тебе вся Його любов. Ти шлях пройшла тернистий, довгий Страждань, очищення вогнем. Була в приниженні, у рабстві, У голоді і під мечем. Але тебе це не зламало, Ти встояла лише тому, Що зберегла любов і віру, Що бачила свою мету. І ось тепер ти на порозі, Стоїш у вікових воріт, Подій великих і чудових, Які перевернуть весь світ. Здивуєш сильно ти народи: В тобі життя є джерело. Такої вільної країни Ще в цьому світі не було. Усі побачать в тобі світло: Народ повстане серед дня, Той, у якого в серці сяє Любові Божої зоря. Коли стояла на Майдані, На варті правди, добрих справ, Весь світ великий за тобою З цікавістю спостерігав. Це були твої перші кроки: Нарешті встала ти з колін. Яке захоплення і єдність Ти відчувала там тоді. І ось, летіла ти на крилах Любові, волі і життя, Була щасливою, мов птаха, І тішилась немов дитя. Умить повстали темні сили: Відтяти крила знов тобі, Щоб ти не сміла так літати, І щоб загинула в журбі. Але ти вільною вже стала,- В життя твоє прийшла весна, І хоч ти молода роками, Все ж мудрість серця набула. Ти стала сильною у дусі,- Стоїш вже твердо на ногах. Таку зло знищити не зможе, Ні на землі, ні в небесах. Твоє призначення, країно: Бути обителлю життя, Обителлю, де править правда, В якій є мир і майбуття. Почав пробудження Бог з тебе - Воно охопить цілий світ: Зло і неправда втратять силу, Прийде любов, розтане лід. Вперед, країно, йди так далі, Не зупиняйся ні на мить, Впадуть в безодню всі печалі, І жде тебе Небес блакить. Своє призначення високе Ти пам’ятай і не втрачай. Бог дивиться на тебе пильно, Моя країно, пам’ятай.
|