До тебе слово, Україно

Ти шлях пройшла тернистий, довгий
Страждань, очищення вогнем.
Була в приниженні, у рабстві,
У голоді і під мечем.

Але тебе це не зламало,
Ти встояла лише тому,
Що зберегла любов і віру,
Що бачила свою мету.

І ось тепер ти на порозі,
Стоїш у вікових воріт,
Подій великих і чудових,
Які перевернуть весь світ.

Здивуєш сильно ти народи:
В тобі життя є джерело.
Такої вільної країни
Ще в цьому світі не було.

Усі побачать в тобі світло:
Народ повстане серед дня,
Той, у якого в серці сяє
Любові Божої зоря.

Коли стояла на Майдані,
На варті правди, добрих справ,
Весь світ великий за тобою
З цікавістю спостерігав.

Це були твої перші кроки:
Нарешті встала ти з колін.
Яке захоплення і єдність
Ти відчувала там тоді.

І ось, летіла ти на крилах
Любові, волі і життя,
Була щасливою, мов птаха,
І тішилась немов дитя.

Умить повстали темні сили:
Відтяти крила знов тобі,
Щоб ти не сміла так літати,
І щоб загинула в журбі.

Але ти вільною вже стала,-
В життя твоє прийшла весна,
І хоч ти молода роками,
Все ж мудрість серця набула.

Ти стала сильною у дусі,-
Стоїш вже твердо на ногах.
Таку зло знищити не зможе,
Ні на землі, ні в небесах.

Твоє призначення, країно:
Бути обителлю життя,
Обителлю, де править правда,
В якій є мир і майбуття.

Почав пробудження Бог з тебе -
Воно охопить цілий світ:
Зло і неправда втратять силу,
Прийде любов, розтане лід.

Вперед, країно, йди так далі,
Не зупиняйся ні на мить,
Впадуть в безодню всі печалі,
І жде тебе Небес блакить.

Своє призначення високе
Ти пам’ятай і не втрачай.
Бог дивиться на тебе пильно,
Моя країно, пам’ятай.