Вже нічого немає В цьому місті брудному для мене. Спалахнувши згасають Догорілі вуглинки надій... Десь,під серцем цвіла Буйним цвітом калина зелена..,- Все згоріло,до тла. Залишився лиш попіл і дим...
Півжиття проблукав По стежинах заледве помітних Півжиття прошукав У безладді якогось ладу... Як давно я пішов Безпорадно блукати по світу Під вишневий сніжок Від батьківського саду в меду.
Я заснув би,як камінь, Я стомився...стомився шалено Від гудків і прощання, Від вокзалів,від бруду й брехні. Я хотів би склепить Свої очі під дубом зеленим,- Може б ще раз прийшли Мої юні, замріяні сни?
Повернуся в село я В прохолоду духмяних акацій, Умиватись росою Під покровом крислатих дубів В світанкових полях Синьооким квіткам посміхатись, Прокидатись в гаях Під досвітній пташні переспів... 1964р.
|