Не смійся,серденько,не треба, З моїх невигаданих слів. Нема дорожчої від тебе Мені людини на землі. Мов купина неопалима війнула подихом тепла: Моя душа весняним дивом На сиву осінь зацвіла. Багряне листя опадає В холодну,в"янучу траву.- Душа,мов яблуня, буяє В квітневім радіснім цвіту. Той цвіт весну мені не верне: Морози стануть на поріг. Зима - без жалю - вітром мерзлим Той цвіт обтрусить в білий сніг. І буде боляче.І гірко. І сльози скотяться на лід... Лиш вічним спогадом - і тільки - Твій погляд буде в серці жить... Нема дорожчої від тебе Мені людини на землі. Не смійся.серденько.не треба, З моїх невигаданих слів. Вересень 1988р.
|