Весела молодість, як пташка, Махнула здалеку крилом. Вона бездумно й нароспашку Повсюди лізла напролом. Вона не відала утоми, Кінців не бачила та меж. Життям залюблену свідомість Мою вона приспала теж. Химерні сни минулих років Життя розвіяло, мов дим. Глибокий слід бездарних кроків Глузує з мене поміж рим. Гортаю пам’яті сторінки Щоденно порухом думок. В душі бринить уперто й дзвінко Розчарування голосок. Життя жорстоке і нещадне Скресає тихо й без прикрас. Я наче карлик безпорадний Між Гулліверів повсякчас. На дно життя, в його глибини, З вершин доноситься: - Ганьба!.. Нелегко Богові людину Створити з вічного раба.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
1
