За тебе, моя Україно, Свій келих я вип’ю до дна. Вклонюся тобі на колінах, Красуня безжурна й сумна. Без тебе, моя Україно, Не жити мені на землі, - Де в кожній будівлі й руїні Веселощі роду й жалі. Ми разом, моя Україно, Виходимо долі навстріч. Позаду лишаються тіні Розбіжностей і протиріч. З тобою, моя Україно, Я повний наснаги й краси. В одвічному шумі раїни Принадного щастя яси. Я нині, моя Україно, Свій келих наповню ізнов. Хай буде в житті неодмінно Взаємною наша любов!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
1
