Шлюб

В житті, немов на довгій ниві,
Ідуть не тільки дні щасливі.
Послухайте моє казання,
Що може викличе зітхання,
Чи користь комусь принесе.
То ж перед вами все ессе.
*
Юнак і дівчина любились.
Любилися та й поженились.
Родили доню – дитя одне
Й ім’я їй дали чарівне.
Десь перед богом завинили,
Що ще на сина не дав сили.
Її леліяли, ростили,
Кохали, на руках носили.
Водили в дитсадок і школу.
Були щасливі, як ніколи.
*
Сини та дочки – малі діти
То ще не ягоди, то квіти,
А ягоди тоді будуть,
Коли вже діти підростуть.
Тоді дійде неждано, тихо
В яку ціну зараз фунт лиха.
*
Дочка вступила в інститут,
Закінчила його. І тут,
Знайшлась для неї ще й робота
Цікава – працювать охота.
Усе складалось так, як треба,
Хоч не хватали зірок з неба.
Квартира, дача, дві машини -
Для нас буде і для дитини.
Дочка розумниця й красива,
І не погана перспектива
Вже на майбутнє малювалась, -
Коли б донька не закохалась.
*
Кохання штука є така,
Що вийдеш заміж й за цапка,
Або за діда вже старого -
Не те, що хлопця молодого!
*
То ж зажурилися батьки.
Розпачливі й сумні думки,
Що він для неї нерівня,
Не дають спокою ні дня.
- Усе бездарно так вчинити,
Такий потенціал згубити!
Навіщо? За які інтриги
Вдягнутися в такі вериги,
Такий тягар на себе взяти,
Живцем талан свій закопати? -
*
О, Боже, лиш один ти знаєш -
Нащо людей так направляєш!
*
Хоч може і не все так сталось,
Як то хотілось і гадалось.
Життя чуже не проживеш -
Нести ж бо кожному свій хрест.
То ж не тягнули довго часу
Й весілля відгуляли зразу.
Вони ж бо думали, що це -
На старість спокій принесе?
Коли б то так! Скажу вам в вічі –
Турбот прибавилося вдвічі.
Світогляди два й покоління,
Ще не досягши розуміння,
Негадано, єдиним махом,
На раз, зійшлись під одним дахом.
*
Та від природи усім звісно, -
Що маткам двом в вулику тісно!
Є ідеальним, що й казати, -
Кожній сім’ї свій вулик мати!
Але кому так не виходить
То ж не потрібно з ума сходить.
*
Давно відома всім дилема:
Батьки і діти – це проблема,
Яку постійно будем мати
І наполегливо рішати.
*
Два різних рівні виховання,
Але потрібно всім єднання.
Батькам потрібно більш терпіти -
Бо опоненти це їх діти,
А дітям – батькам помагати
Й батьківський досвід поважати.
Дитя з своїми болячками
Іде до тата чи до мами!
Те не курча, а та не квочка -
В сім’ї є мати і є дочка.
Уже доросла. Значить мати
Її не має опікати,
А самостійність їй надати
І вибір її поважати.
*
Існує думка не нова –
Сім’ї потрібен Голова.
Чи то є батько, а чи мати?
Його як можна визначати?
Вкусив хто більше короваю? -
То жарт народний, його знаю!
Розсудливий хто, досвід має
І думку інших поважає,
Та любить ближнього свого,
А не себе – хорошого.
Можливі негаразди знає
І помилок не допускає,
Бюджет сім’ї оберігає.
Про імідж її добре дбає.
Не в тім мета, хто голова
А в злагоді, де всі діла,
Не важно хто вчиняє їх,
Приносять користь для сім’ї,
*
В сім’ї так само, як в країні,
Коли бюджет сім’ї єдиний,
То є на це така порада –
Вирішувати може рада.
Здебільшого так і буває -
Здоровий глузд переважає.
Та сторона буде правіша -
Де економіка сильніша.
А хто грошей менш буде мати -
То ж має не комплексувати,
А якось це компенсувати:
Обов’язки на себе взяти,
Скажімо в хаті, чи на дачі,
Чи в інший спосіб, щось інакше
Придумать в своїй голові,
Була щоб користь для сім’ї.
*
То ж не сприймайте цю пораду,
Як спробу в вас забрати владу.
Вирішуйте проблеми самі,
Що дати батькові, що мамі,
Що за собою залишити,
Бо вам самим на світі жити!

05.01.2010р.