Мона Ліза Джокондо, для чого тобі Цей присмерк свавільної туги: Дивитися вічно убік, Рятуючи світ від наруги... При цьому каратися знов Загадкою власної ролі І знати єдиний лиш схов Своєї ненатлої волі. Та пензель націлив Творець В саму таємницю епохи. І людство виходить на герць Долати невидиму похіть. Сплелися віки у тужбі. Впливають сузір’я у вічі... А ти все несеш у собі Закляття старого да Вінчі.
|