Мона Ліза

Джокондо, для чого тобі
Цей присмерк свавільної туги:
Дивитися вічно убік,
Рятуючи світ від наруги...

При цьому каратися знов
Загадкою власної ролі
І знати єдиний лиш схов
Своєї ненатлої волі.

Та пензель націлив Творець
В саму таємницю епохи.
І людство виходить на герць
Долати невидиму похіть.

Сплелися віки у тужбі.
Впливають сузір’я у вічі...
А ти все несеш у собі
Закляття старого да Вінчі.