Десять пальців, немов
пілігрими, що бредуть до святої
землі,
вимальовують кроки
незримі
на вустах, на плечах, на
чолі…
Наша клітка здіймається
вгору
і розхитує втомлений
сад.
Ти прийшов так поважно і
гордо,
але вже не вернешся
назад.
Я про тебе ні словом, ні
рухом
не обмовлюсь, якби хто
питав.
Лоскотатимуть крила і
руки
від старих нерозгаданих
тайн.
В моїм світі лиш співи і
блискіт,
що не є ані добрим, ні
злим.
Доторкнись
і вдихни нашу близькість:
Я – твій храм,
я твій Єрусалим!
|