Неначе склянка недопита Хмільного зрілого вина, - Мій погляд знову ненаситний До себе вабила вона. Впізнав у ній її одразу, Немов свою незламну тінь. Не обернулася ні разу, Коли пішла у далечінь. Мов незнайома перехожа, Від мене кинулася в біг Та, що на юність світлу схожа, Яку у пам’яті зберіг… 23.05.10.
Зустріч була із сусідкою у Вільнюсі. Я там зустрів дівчину зі свого будинку, довго дивилися один на другу, а розібралися тільки у Вишгороді, бо там далі поглядів справа не пішла...
Дякую тобі, Софіє. Я дуже шкодую про вчорашнє, але обов'язки сина у мене на першому місці.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
1
Котів люблять тільки хороші люди!:)