Ні, накінці ігли життя немає Там сатана сидить відкривши пащу Вхопивши душу грішную твою Він не відпустить вже, ніколи і нізащо В могилу тягне, де сірчаний смрад Та неспішить бо вже напевне знає Хто спробував хоч раз в житті ігли Той до життя дороги вже не має В обіймах смерті і в агонії страждань Душа повільно але впевнено конає Страшна не смерть і не її буття Страшно куди по смерті відлітає - душа.
|