Сб, 23.11.2024, 09:52
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

"ТАМ, ДЕ СПІВАЮТЬ ДЕРЕВА"

                   "ТАМ,  ДЕ СПІВАЮТЬ  ДЕРЕВА"

       Ніч  підкралась  несподівано.  Заколисала  землю  примарливим  світлом    місяця.  У  вікнах  будинків  загасли  останні  вогні,  що  до  того розмальовували  занурені  у  темінь  височенні  примари  міських забудов  химерним  орнаментом  свого  світла. Вуличні  ліхтарі  також  загасли.   Земля  зараз  пливла,  погойдуючись  у  Всесвіті, заколисана  сном.  Тільки  небо  раз-по-раз  креслив  зоряний  дощ. Серпень  -  місяць  зорепадний. Раптом   велика  зірка,  що  висіла  над   обрієм,  злетіла  метеликом  над  сплячими  будинками  і  знову  зависла  нерухомо. «Що  це? -  подумала  Аля. -  Яка  дивна  зірка? Мабуть  здалося! Спробую  заснути.»   Але  сон  втікав,  а  чудернацька  зірка  притягувала  до  себе,  наче  магнітом. Дівчина  не  зводила  з  неї  очей. «Зірка,  зірочка,  подаруй  мені  щастя!»-   прошепотіла  дівчина  і,  раптом  зірка  випустила сніп  променів  зеленувато-димчатих,  що  ковзнули  по  дахах  сплячих  будинків  і  освітили  все  навколо  так  ясно-ясно,  наче  вдень.  Зачарована  видовищем,  Аля  потяглась  за  милицями,  що  стояли  біля  ліжка,  через  силу  піднялася.  Їй  нестерпно  захотілося  зануритися  у  той  сніп  дивного  світла. Вона  була  впевнена,  що  занурившись  у  це  світло,   обов'язково  стане  щаслива!  Зеленувато-димчаті  промені  укутали  дівчину. Аля  відчула,  як  тіло  її  стало  зовсім  невагоме.  Милиці  випали  з  рук. Стіна  з  вікном  неначе  розчинились  у  просторі  і  дівчину, як   пір'їнку, понесло  у  снопі  променів,  які  ніби  згорталися,  як  згортається  пелюстка  квітки. Тепер  вона  опинилася  в  дивному  прозорому  шарі,  через  який видно  було  все  спляче  місто. Їй  зовсім  не  було  страшно  тільки  дуже  цікаво. Прозорий  шар  мінився  кольорами  веселки.  Місто  зникло,  а  за  прозорими  стінами  попливли  зорі  великі-великі.  Під  ногами  світив  голубим  діамантом  величезний  місяць.  Ні,  це  не  місяць.  Місяць  великий  і  жовтогарячий  висів  збоку.  Аля  впізнала  його  по  контору  гір.  Значить  та  прекрасна  діамантова  планета  була  Земля!  «Куди  я  лечу?» -  подумала  дівчина.        

-  До  сузір'я  Кассіопея!  -  почула  голос,  що  ніби  озвався  в  її  голові.  І   раптом  Аля  побачила,  що  стоїть  на   ногах  без  милиць.  Згадала,  що  залишила  їх  у  дома  там  на  планеті  Земля.

-  Я  стою  на  ногах!  Стою  на  ногах! -  радісно  скрикнула  дівчина.  Вона  зробила  декілька  кроків  так,  як   танцюють  у  балеті,  Аля  бачила  це  по  телевізору.  Змалечку,  з  закритими  очима,  уявляла,  як  танцює   на  сцені,  але  відкривала  очі  і  бачила  милиці. А  зараз  вона    закружляла  у  танці  і  дивна  неймовірно  прекрасна  музика  полилася  з  прозорих  стін. Світло  яскраве  сріблясто-золотаве розчинило  прозорі  стіни  шару  і  Алю  обвіяв  лагідний  вітерець,  наповнений  ароматом  фіалок.  Ноги  її  тепер  ступали  по  шовковій  смарагдовій   траві,  а  музика  все  лилася  і  лилася.  Дівчина  озирнулася  навколо.  Тут  все  було  так,  як  на  Землі,  тільки  у  тисячу  разів  прекрасніше. Квіти  яскраві  і  запашні  милували  око,  а  за  розкішними  деревами  дзюрчав  сріблясто-голубий  струмок. Через  галявину  жовтою  змійкою  бігла  стежина  до  самого  струмка.  Аля  пішла  по  ній.  Листя  на  деревах  тріпотіло  від  легкого  вітерця  і  наспівувало  якусь  дуже  знайому  пісню.  Аля  намагалася  пригадати  де  вона  чула  цю  пісню  і  не  могла. Раптом  сум    огорнув  її  серце  і  сльози  закапали  з  очей.    

-  Ти  плачеш?-  запитав  її голос,  що  прозвучав  в  її  голові.

-  Плачу. – Сказала  Аля.

-  Ти  сумуєш  за  домом?

-  Сумую.

-  Тобі  не  сподобалось  на  нашій  планеті? Вона  ж  прекрасна!

- Прекрасна! Але  мій  дім  на  Землі  і  я  люблю  його!

- Дивні  ви, люди,  любите  свій  дім  і  самі  ж  руйнуєте  його?  Вашу  Землю  Бог  створив  найпрекраснішою  серед  усіх  планет  Всесвіту,  але  ви  її  знищуєте.  Ви  спотворили  ріки  і  океани,  вирубуєте  ліси,  труїте  поля. Ви  убиваєте  одне  одного. Земля  не  одного  дня  не  відпочивала  від  крові.  Нам  страшно  за  ваше  майбутнє! І  ти  хочеш  повернутися  в  такий  дім?

-  Хочу!- Зараз  Аля  згадала  мелодію  яку  наспівувало листя  дерева. Це  була  колискова, що  в  дитинстві  співала  їй  мама  і  дерево  дівчина  впізнала.  Стрункий  білий  з  чорними  плямками  стовбур  затремтів,  ніби  зрадів,  що  Аля  впізнала  його. 

- Ми  привезли  його  з  Землі  і  посадили  на  нашій  планеті. -  Проказав  голос. Берізка   затріпотіла  шовковим  листям  і  на  долоню  дівчини  впав  листочок  з  квіткою-сережкою…

      Аля  прокинулася,  коли  світанок  зазирнув  у  вікно  сивим  туманом.  Вона  лежала  на  своєму  ліжку. Серце  її  завмерло  в  передчутті  чогось  незвичайного. Під  самим  вікном  валялися  милиці,  а  в  її  долоні  лежав  березовий  листочок  з  квіткою-сережкою.  Такі  сережки  бувають  у  берези  на  початку  травня,  а  на  листку  календаря  було  дванадцяте  серпня...    

До  кімнати  увійшла  мама, здивовано  глянула  на  милиці,  що  валялися  під  вікном.

- Алю,  ти  навіщо  закинула  під  вікно  милиці?  Тобі  було  погано?                                                   

-  Ні, я  не  закидала  милиці.

     -  Не  могли  ж  вони  самі  опинитися  там?

Аля  підперлася  руками  і  сіла  на  ліжку.  Потім,  затамувавши  подих,  опустила  ноги  до  підлоги  і,  обпершись  рукою  об  бильце  ліжка,  встала  на  обидві  ноги. 

 - Дитино! -  тільки  і  спромоглася  вимовити  мама…


Додав: allagrabinska (28.06.2010) | Автор: © Алла Грабинська
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2103 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): КАССІОПЕЯ, Фантазія, ОДУЖЕННЯ, земля

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
avatar
1 shetamara • 00:33, 29.06.2010 [Лінк на твір]
Алло, наче казка, але насправді усе серйозно і правдиво. Зірочка подарувала їй щастя, тому і мама стала щасливою. hands
avatar
2 ЛюК • 06:15, 29.06.2010 [Лінк на твір]
Дуже повчальна історія(казка?). І ніжна...
avatar
3 Sofi • 09:13, 29.06.2010 [Лінк на твір]
hands Позитив! Світло!
Вдячна за настрій!!!
avatar
ДІВЧАТКА, УСІМ ЩИРО ДЯКУЮ!!! yes
avatar
5 45tom • 21:42, 29.06.2010 [Лінк на твір]
Душевно, ніжно...мені хочеться вірити , що саме так і було. hands hands hands
avatar
Дякую, Олексію! Чомусь всім хочеться вірити в казку. Шкода тільки, що ми люди самі руйнуємо цю казку.На нашій планеті дерева вже, на жаль, не співають...
avatar
7 45tom • 23:03, 29.06.2010 [Лінк на твір]
Алла, я не погоджуюся...Співають, але тільки тим хто у це вірить!
avatar
Хотілось би і мені вірити в це, але мені страшно за те. як гублять наші ліси, як труять ріки і водойми...Хочеться плакати!!!
avatar
9 COCODE • 00:06, 30.06.2010 [Лінк на твір]
У мене подібне у вірші є- Про згублену планету shy
Якаб планета не була_ а очеться до не=
avatar
10 COCODE • 00:07, 30.06.2010 [Лінк на твір]
confu9 КЛАВІАТУРА БЛІН--------ТО ВОНА ЗАВИСАЄ shy
avatar
Ой, Мішо, бувають і "БЛІНИ комом"!!! :)
avatar
Прочитала,Мішо, твій вірш. Ти правий, даремно ТВОРЕЦЬ дав право людям!!! smile


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz