© Михайло Трайста, 02-07-2010 В лабірінті бузкових снів, чи, може, в ритмі трамвайних кантат, я вимріяв тебе, таку зорецвітну і пишну. Тільки не розповідай, будь ласка, про себе ти ж бо примара, насправді, ти не існуєш. Та зрештою, наше життя – пустий мотлох днів то ж навіщо мені знати, скільки разів ти стрибала у гречку... В лабірінті бузкових снів, чи, може, в ритмі трамвайних кантат...
|