| © Михайло Трайста, 02-07-2010 В лабірінті
бузкових снів,
чи, може, в ритмі
трамвайних кантат,
я вимріяв тебе,
таку зорецвітну
і пишну. Тільки
не розповідай,
будь ласка,
про себе
ти ж бо примара,
насправді,
ти не існуєш. Та зрештою,
наше життя –
пустий мотлох днів
то ж навіщо
мені знати,
скільки разів
ти стрибала
у гречку... В лабірінті
бузкових снів,
чи, може, в ритмі
трамвайних кантат...
| 
у Вас 
0
